C++ • Вказівники

Тема 6 • Працюємо зі змінною за адресою

Вказівник зберігає адресу
а не копію числа

Вчимося розрізняти &n, p та *p

int *p = &n;

n: змінна зі значенням 10

p: вказівник, у якому адреса n

*p: доступ до самої n через її адресу

Збережемо адресу в окремій змінній

Ми вже знаємо: n дає значення змінної, а &n її адресу. Цю адресу можна зберегти у спеціальній змінній.

Вказівник є змінною, значенням якої може бути адреса іншої змінної. У наших прикладах працюватимемо з адресами вже створених змінних.

int n = 10;
int *p = &n;

p зберігає адресу n. Він не зберігає копію числа 10. Через збережену адресу ми зможемо прочитати або змінити n.

На відміну від посилання, вказівник є окремою змінною. Адресу, яку він зберігає, можна змінити.

Тип вказівника відповідає типу змінної

Тип змінноїТип вказівникаПриклад
intint*int *p = &n;
doubledouble*double *ptr2 = &n2;

Змінні n та n2 мають бути створені перед цими оголошеннями. Для читабельності оголошуватимемо кожний вказівник окремим рядком.

int *p читаємо як «p є вказівником на int». Запис int* p означає те саме, пробіли не змінюють змісту.

Той самий прийом для double
#include <iostream>
using namespace std;

int main() {
    double n2 = 3.14;
    double *ptr2 = &n2;
    cout << *ptr2 << "\n";
    return 0;
}

Вивід: 3.14. Типи змінної n2 та вказівника на неї узгоджені.

Зірочка перед p дає доступ до змінної

Операція розіменування позначається зірочкою перед вказівником: *p. Вона дає доступ до змінної, на яку він указує.

cout << *p;  // прочитати значення n
*p = 20;     // записати 20 у n

Розіменування дозволяє і читати, і змінювати значення. Це не лише його виведення на екран.

ВиразЩо отримуємо, якщо p вказує на n
&nАдресу n
pЗбережену адресу n
*pДоступ до n, її значення можна прочитати або змінити
&pАдресу самого вказівника p, окремої змінної

В оголошенні int *p = &n; зірочка позначає тип вказівника. У виразі *p = 20; вона означає розіменування. У знайомому 2 * 3 цей самий знак означає множення. Роль визначаємо за записом.

Повна програма: читаємо та змінюємо n

#include <iostream>
using namespace std;

int main() {
    int n = 10;
    int *p = &n;

    cout << "Address n: " << &n << "\n";
    cout << "Stored in p: " << p << "\n";
    cout << "Value via p: " << *p << "\n";

    *p = 20;
    cout << "New n: " << n << "\n";
    return 0;
}

Можливий вивід:

Address n: 0x61fe0c
Stored in p: 0x61fe0c
Value via p: 10
New n: 20

Конкретна адреса може бути іншою. Важливо, що перші два рядки показують ту саму адресу, а присвоювання через *p змінює n.

p = &m та *p = 20 виконують різні дії

КомандаЩо змінюється
p = &m;Адреса у вказівнику: тепер p вказує на m
*p = 20;Значення змінної, на яку p зараз указує
#include <iostream>
using namespace std;

int main() {
    int n = 10;
    int m = 30;
    int *p = &n;

    *p = 20;
    p = &m;
    *p = 40;

    cout << n << " " << m << " " << *p << "\n";
    return 0;
}

Вивід:

20 40 40

Спочатку *p змінює n на 20. Після p = &m; вказівник працює вже з m. Тому наступне *p = 40; змінює m, а n залишається 20.

Пройди цей приклад по кроках

Модель показує умовні адреси та значення. Вона не читає справжню пам’ять комп’ютера. Рамка позначає змінну, на яку зараз указує p.

Два вказівники можуть указувати на одну змінну

#include <iostream>
using namespace std;

int main() {
    int n = 100;
    int *p = &n;
    int *q = p;

    *p = *p + 1;
    cout << n << " " << *q << " " << *p << "\n";
    return 0;
}

Вивід:

101 101 101

int *q = p; копіює адресу з p у q. Обидва вказівники тепер указують на n. Присвоювання через *p збільшує n, тому через *q теж читаємо 101.

Команду *p = *p + 1; також можна записати (*p)++;. Для першого знайомства залишаємо розгорнутий запис.

Що потрібно для правильного розіменування

  • До використання *p вказівник має містити адресу наявної змінної відповідного типу.
  • Ця змінна має ще існувати під час звернення через вказівник.
  • Щоб прочитати її значення, воно вже має бути задане.

У прикладах одразу надаємо адресу: int *p = &n;. Не залишаємо вказівник без початкового значення.

Як позначити, що вказівник поки ні на що не вказує
int *p = nullptr;

nullptr позначає відсутність адреси об’єкта. Це запис C++11 і новіших версій. Розіменовувати такий вказівник не можна. Спочатку надаємо йому коректну адресу.

Роботу з масивами через вказівники та виділення пам’яті залишаємо для інших тем. Тут достатньо розуміти адресу, доступ через *p та зміну адреси у p.

Перевір себе

Що зберігає p після int n = 10; int *p = &n?

Адресу n. Число 10 зберігається в n.

Що виведе cout << *p у цьому прикладі?

10.

Після *p = 25 яке значення n?

25, якщо p досі вказує на n.

Чи змінить p = &m значення n?

Ні. Зміниться адреса, збережена у p. Значення n і m від цієї команди не змінюються.

Чим вказівник відрізняється від посилання?

Посилання є іншим ім’ям змінної та залишається пов’язаним із нею. Вказівник є окремою змінною з адресою; він може почати вказувати на іншу змінну відповідного типу.

Чи можна читати *p, якщо p = nullptr?

Ні. Такий вказівник не вказує на змінну, до якої можна звернутися.