C++ • Практика

Тема 6 • Підсумкова практика

Вказівники та посилання
у простих діях

Спочатку розберемо спільний приклад, потім перейдемо до свого варіанта

Одна змінна x

x: початкове ім’я

ref: посилання на x

*p: доступ до x через адресу

Три способи звернутися до x

Адреса допомагає звернутися до змінної в пам’яті програми. Не називаємо її «фізичною адресою»: операційна система може використовувати віртуальну пам’ять.

ЗаписЩо означає
&xОтримати адресу x
int *p = &x;Створити вказівник із цією адресою
*pЗвернутися до x через вказівник
int &ref = x;Надати x інше ім’я ref

Через посилання можна змінити значення x. Не можна змінити зв’язок самого ref так, щоб він почав посилатися на іншу змінну.

Змінимо x двома способами

#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
    int x = 10;
    int *p = &x;
    int &ref = x;
    cout << x << " " << ref << " " << *p << "\n";
    ref = 20;
    cout << x << " " << ref << " " << *p << "\n";
    *p = 30;
    cout << x << " " << ref << " " << *p << "\n";
    return 0;
}

Вивід:

10 10 10
20 20 20
30 30 30

У кожному рядку читаємо ту саму x: через її ім’я, посилання ref і розіменований вказівник *p. Після зміни через будь-який із цих способів значення одне й те саме.

Виконуємо приклад по одному рядку

Змінна x

Вказівник p

Адреса 0x1000 в моделі умовна. Вказівник є окремою змінною; ref є іншим ім’ям x.

Не всі варіанти мають однакові передумови

Три попередні сторінки пояснили адреси, посилання й прості вказівники. Частина вправ нижче потребує додаткових тем. Учитель обирає варіанти відповідно до того, що вже вивчено.

Для вправ із масивами: рух вказівника
int arr[3] = {2, 4, 6};
int sum = 0;
for (int *p = arr; p < arr + 3; p++) {
    sum += *p;
}

У цьому виразі arr дає адресу першого елемента. p++ пересуває вказівник на наступний елемент його типу, а не обов’язково на один байт. arr + 3 позначає позицію відразу за масивом. Її використовують для перевірки межі, але не розіменовують. Сума дорівнює 12.

Рухаємося лише в межах одного масиву та до позиції за його кінцем. Не створюємо вказівник на позицію перед початком.

Для вправ із функціями: що змінює параметр
void doubleVal(int &n) {
    n = n * 2;
}
// Виклик усередині main:
// int x = 5;
// doubleVal(x);  // x тепер 10

n є посиланням на змінну, передану у функцію. Для параметра-вказівника передаємо адресу, а значення змінюємо через *. Повернення посилання є окремим складнішим прийомом, його слід спочатку розібрати з учителем.

Поглиблені пункти: байти та динамічна пам’ять

Перегляд байтового подання double, new, delete, динамічні масиви й матриці не є обов’язковим продовженням першого знайомства з вказівниками. Ці пункти збережено у варіантах, але виконувати їх варто після окремого пояснення.

Усі приклади динамічної пам’яті використовують невеликі додатні розміри. Після new застосовують delete, після new[] застосовують delete[]. Після звільнення до об’єкта більше не звертаються.

Варіанти для учнів

Збережено 17 варіантів по два пункти. Під номером указано, які додаткові знання знадобляться. Уточнення під умовами задають однозначні домовленості для розв’язання.

Для навчальних запусків використовуйте невеликі числа, щоб арифметичні результати вміщувалися в обраний тип. Якщо розмір масиву не задано, можна взяти невеликий непорожній масив. Необов’язково вводити його з клавіатури, якщо цього не вимагає умова.

Варіант 1

Функції та арифметика вказівників

  1. Ввести з клавіатури два цілих числа. За допомогою вказівників поміняти їхні значення місцями (використати функцію обміну через вказівники).
  2. Знайти суму елементів масиву за допомогою арифметики вказівників.
↑ До вибору варіанта

Варіант 2

Адреси елементів та функції

  1. Сформувати масив з 5 елементів і вивести адреси всіх його елементів на екран.
  2. Написати функцію, яка приймає посилання на змінну та збільшує її значення у 2 рази.
↑ До вибору варіанта

Варіант 3

Арифметика вказівників і повернення посилання

  1. Знайти максимальний елемент масиву, використовуючи виключно вказівники для обходу масиву.
  2. Ввести два числа і за допомогою посилань реалізувати функцію, яка повертає найбільше з них (функція повинна повертати посилання).

За однакових чисел функція повертає посилання на перше. Повертаємо посилання на один із переданих аргументів, а не на локальну змінну функції.

↑ До вибору варіанта

Варіант 4

Функції з рядками; додатково: байтове подання

  1. Зчитати рядок за допомогою std::string та передати його у функцію за допомогою посилання для підрахунку кількості пробілів.
  2. За допомогою вказівника на змінну типу double вивести побайтово її вміст у пам'яті.

Другий пункт є поглибленим: для перегляду байтів потрібне перетворення до unsigned char*. Порядок і кількість байтів залежать від реалізації. Це не переведення числа в десяткові цифри.

↑ До вибору варіанта

Варіант 5

Функції; додатково: динамічна пам’ять

  1. Написати функцію обчислення площі та периметра прямокутника, передаючи результати у функцію, що викликала цю функцію через вказівники на змінні.
  2. Створити масив динамічно за допомогою оператора new, заповнити його та звільнити пам'ять через delete[].

Висота й ширина прямокутника додатні. Після new[] звільняємо масив через delete[].

↑ До вибору варіанта

Варіант 6

Арифметика вказівників та nullptr

  1. Змінити знаки всіх від'ємних елементів масиву на протилежні, звертаючись до елементів через вказівники.
  2. Перевірити, чи має вказівник значення (nullptr), і вивести відповідне повідомлення.

Вводьте невеликі цілі числа. nullptr означає, що вказівник не вказує на об’єкт; перевіряйте p == nullptr, не розіменовуйте його.

↑ До вибору варіанта

Варіант 7

Функції та арифметика вказівників

  1. Написати функцію обміну значеннями двох змінних, використовуючи посилання (reference).
  2. Знайти середнє арифметичне елементів масиву, використовуючи вказівник на початок масиву.
↑ До вибору варіанта

Варіант 8

Арифметика вказівників і const-посилання

  1. Скопіювати один масив в інший, використовуючи арифметику вказівників (без квадратних дужок [] для звернення до елементів).
  2. Написати функцію, яка приймає константне посилання на рядок і виводить його довжину.

const string & означає доступ до рядка через посилання без можливості змінювати його цією функцією. Довжина string у UTF-8 є кількістю байтів, а не обов’язково літер.

↑ До вибору варіанта

Варіант 9

Арифметика вказівників

  1. Знайти кількість парних чисел у масиві за допомогою вказівників.
  2. Поміняти місцями першу та останню половину масиву, використовуючи вказівники.

Для парної довжини міняємо дві рівні половини. Для непарної залишаємо середній елемент на місці й міняємо рівні частини ліворуч і праворуч від нього. Наприклад: 1 2 3 4 6 → 4 6 3 1 2.

↑ До вибору варіанта

Варіант 10

Функції; додатково: динамічна пам’ять

  1. Реалізувати функцію зворотного виведення масиву (від останнього елемента до першого) за допомогою вказівників.
  2. Створити динамічну змінну для збереження віку, записати туди значення і коректно очистити пам'ять.

Під час зворотного обходу не можна пересунути вказівник перед початком масиву. У розв’язку спочатку зменшуємо його з позиції за кінцем, потім читаємо елемент.

↑ До вибору варіанта

Варіант 11

Повернення вказівника та функції зі структурою

  1. Знайти найменший елемент масиву за допомогою вказівників і повернути адресу цього елемента.
  2. Передати структуру у функцію за посиланням та змінити одне з її полів.

Масив для пошуку мінімуму непорожній; якщо мінімум повторюється, повертаємо адресу першого. Функція змінює поле структури через параметр-посилання.

↑ До вибору варіанта

Варіант 12

Арифметика вказівників та функції

  1. Обчислити суму квадратів елементів масиву через арифметику вказівників.
  2. Написати функцію, яка перевіряє, чи є число простим, приймаючи його за посиланням.

Число є простим, лише якщо воно більше за 1 й має рівно два натуральні дільники. Перевірка простоти не змінює аргумент.

↑ До вибору варіанта

Варіант 13

Арифметика вказівників

  1. Здійснити циклічний зсув масиву вправо на один елемент, використовуючи вказівники.
  2. Порівняти дві змінні через їхні вказівники та вивести адресу тієї змінної, яка має більше значення.

За однакових значень можна вивести адресу першої змінної. Зсув на один елемент: останній переходить на початок.

↑ До вибору варіанта

Варіант 14

Додатково: динамічна пам’ять і повернення посилання

  1. Об'єднати два динамічних масиви в один новий за допомогою вказівників.
  2. Написати програму, де функція приймає два посилання на цілі числа і повертає посилання на те число, яке менше.

Об’єднання означає послідовне копіювання: спочатку всі елементи першого масиву, потім другого. За рівних чисел функція повертає посилання на перше.

↑ До вибору варіанта

Варіант 15

Арифметика вказівників та функції з рядком

  1. Зчитати масив із клавіатури, використовуючи вказівник на поточний елемент замість індексу i.
  2. Очистити рядок від усіх голосних літер, використовуючи посилання на рядок.

Перший пункт: введіть 5 цілих чисел. Для другого домовимося прибирати латинські a, e, i, o, u та українські а, е, и, і, о, у, ю, я, є, ї в обох регістрах. Розв’язок для українських літер передбачає UTF-8 у вхідному тексті та літералах програми.

↑ До вибору варіанта

Варіант 16

Арифметика вказівників та функції

  1. Знайти кількість входжень заданого числа в масив за допомогою вказівників.
  2. Написати функцію переведення градусів Цельсія у Фаренгейти, використовуючи посилання на змінну.

Перетворення температури: F = C · 9 / 5 + 32. У програмі використовуємо 9.0 / 5.0, щоб уникнути цілочислового ділення.

↑ До вибору варіанта

Варіант 17

Додатково: два вказівники та динамічна матриця

  1. Змінити порядок елементів масиву на протилежний (реверс), використовуючи два вказівники (на початок і кінець масиву).
  2. Динамічно виділити пам'ять під матрицю розміром N × M, заповнити її та звільнити пам'ять.

Для динамічної матриці N і M додатні. Спочатку звільняємо кожний виділений рядок, потім масив вказівників на рядки. Це поглиблений пункт після вивчення new і delete.

↑ До вибору варіанта

Розв’язки для перевірки