Спочатку створимо окрему копію
int a = 5;
int b = a;Створено дві окремі змінні. У b скопійовано початкове значення a. Обидві дорівнюють 5, але надалі можуть змінюватися незалежно.
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int a = 5;
int b = a;
b = b * 10;
cout << a << " " << b << "\n";
return 0;
}Вивід:
5 50
Змінилася лише b. Копія не отримує автоматично подальших змін a, і зміни b не впливають на a.
Посилання є іншим ім’ям тієї самої змінної
Додамо знак & в оголошенні b:
int a = 5;
int &b = a;Другий рядок читаємо так: «b є посиланням на a». Він не створює окремої копії цілого числа. Тепер a та b позначають ту саму змінну.
Посилання дозволяє звертатися до вже наявної змінної через інше ім’я. Присвоювання через b змінює ту саму змінну a.
b = b * 10; // значення a тепер також 50Так само працює зміна через початкове ім’я:
a = 7; // через b теж отримаємо 7Тут немає двох чисел, які програма змушена синхронізувати: є одна змінна й два способи назвати її.
Повна програма з посиланням
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int a = 5;
int &b = a;
cout << a << " " << b << "\n";
b = b * 10;
cout << a << " " << b << "\n";
cout << "Address a: " << &a << "\n";
cout << "Address b: " << &b << "\n";
return 0;
}Можливий вивід:
5 5 50 50 Address a: 0x6dfee8 Address b: 0x6dfee8
Після множення через b обидва імені дають 50. Вирази &a та &b дають адресу тієї самої змінної, тому адреси збігаються.
Конкретна адреса у твоєму запуску може бути іншою. Число в прикладі наведено лише для ілюстрації.
Знак &: дивимося, де він стоїть
| Запис | Роль знака & |
|---|---|
int &b = a; | В оголошенні: b є посиланням на a |
cout << &a; | У виразі: отримуємо адресу a |
cout << b; | Виводимо значення через посилання; знак & не потрібний |
Записи int &b = a; та int& b = a; означають те саме. Відрізняються тільки пробіли.
Порівняй копію та посилання
Вибери режим і виконуй код по одному кроку. Адреси в моделі умовні, вони не отримані з пам’яті твого комп’ютера.
У режимі копії видно дві картки пам’яті. У режимі посилання після оголошення b одна картка має два імені.
Два правила, які варто запам’ятати
Одразу вказуємо, на що посилається b
int a = 5;
int &b = a; // правильно: b пов’язане з aДля звичайного локального посилання в нашому прикладі запис int &b; без початкового значення є помилкою. Спочатку має існувати a, потім створюємо посилання на неї.
Присвоювання не змінює, на що посилається b
int a = 5;
int &b = a;
int c = 9;
b = c;Останній рядок записує значення c у змінну a через ім’я b. b і далі посилається на a.
Перевіримо це повною програмою
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int a = 5;
int &b = a;
int c = 9;
b = c;
c = 20;
cout << a << " " << b << " " << c << "\n";
return 0;
}Вивід:
9 9 20
Після b = c; значення a стає 9. Подальше c = 20; змінює тільки c. Посилання b залишається пов’язаним з a.
Перевір себе
Чим відрізняються int b = a та int &b = a?
Перший запис створює окрему змінну з копією значення. Другий створює посилання, інше ім’я a.
Після int a = 5; int &b = a; b = 8; яке значення a?
8. Присвоювання через b змінює a.
Чи однакові адреси &a та &b, якщо b посилається на a?
Так. Обидва вирази дають адресу тієї самої змінної.
Чи треба писати & перед b при звичайному виведенні його значення?
Ні. cout << b; виведе значення, а cout << &b; адресу змінної, на яку b посилається.
Чи стане b посиланням на c після b = c?
Ні. Це присвоювання значення. Початковий зв’язок b з a зберігається.