C++ • Масиви та функції

Тема 8 • Одновимірний масив як параметр функції

Передаємо масив
і кількість елементів

Функція працює з елементами початкового масиву

print(myArray, 5);

myArray: звідки починаються дані

5: скільки елементів опрацювати

У виклику не пишемо myArray[5].

Що потрібно функції для роботи з масивом

Нехай є масив із п’яти чисел. Хочемо доручити його виведення окремій функції print.

Функції передаємо дві речі: масив і кількість елементів для обробки. У способі, який розглядаємо, довжина автоматично не передається.

print(myArray, 5);

myArray та 5 є аргументами виклику. Усередині функції їм відповідатимуть параметри numbers та n.

У mainУ функціїПризначення
myArraynumbersДоступ до елементів того самого масиву
5nКількість елементів, які треба опрацювати

Як записати функцію

void print(int numbers[], int n) {
    for (int i = 0; i < n; i++) {
        cout << numbers[i] << " ";
    }
    cout << "\n";
}
  • void: функція не повертає значення через return, а виводить дані.
  • int numbers[]: параметр для доступу до елементів типу int.
  • int n: кількість елементів для обробки.
  • Цикл перебирає індекси від 0 до n − 1.

Ім’я numbers вибрано для параметра функції. Воно не повинно збігатися з ім’ям myArray у main. Копії всіх елементів при цьому виклику не створюється.

Умова циклу i < n, а не i <= n: елемент з індексом n уже поза переданою довжиною.

Повна програма

#include <iostream>
using namespace std;

void print(int numbers[], int n) {
    for (int i = 0; i < n; i++) {
        cout << numbers[i] << " ";
    }
    cout << "\n";
}

int main() {
    int myArray[5] = {0, 1, 2, 3, 4};
    print(myArray, 5);
    return 0;
}

Вивід:

0 1 2 3 4

Функцію описано перед main, тому компілятор уже знає про неї під час виклику. Ініціалізація масиву у фігурних дужках задає значення послідовно від індексу 0.

У цій програмі всі п’ять елементів отримали значення до виклику.

Можна опрацювати тільки початок

print(myArray, 3);  // виведе 0 1 2

У масиві й далі п’ять елементів. Число 3 лише обмежує роботу цього виклику першими трьома.

Передавати 6 для масиву з п’яти елементів не можна: цикл звернеться за межі масиву. Функція в цьому прикладі не може сама перевірити справжній розмір. Переданий n має бути від 0 до кількості доступних елементів.

Зміни у функції залишаються в початковому масиві

Замість виведення створимо функцію, що змінює перший елемент:

void setFirst(int numbers[], int n) {
    if (n > 0) {
        numbers[0] = 9;
    }
}

Перевірка n > 0 потрібна, щоб не звертатися до першого елемента, коли кількість елементів для обробки дорівнює нулю.

Повна програма: до та після зміни
#include <iostream>
using namespace std;

void print(int numbers[], int n) {
    for (int i = 0; i < n; i++) {
        cout << numbers[i] << " ";
    }
    cout << "\n";
}

void setFirst(int numbers[], int n) {
    if (n > 0) {
        numbers[0] = 9;
    }
}

int main() {
    int myArray[5] = {0, 1, 2, 3, 4};
    print(myArray, 5);
    setFirst(myArray, 5);
    print(myArray, 5);
    return 0;
}

Вивід:

0 1 2 3 4
9 1 2 3 4

Команда numbers[0] = 9; змінює myArray[0]. Повертати весь масив через return для цього не потрібно.

Побач, які елементи читає функція

Усі п’ять карток належать myArray. Під час виклику numbers дає доступ до тих самих елементів. Обери довжину та натискай «Наступний елемент».

Накопичений вивід:

Помаранчева рамка позначає наступний елемент для читання. Приглушені картки залишаються в масиві, але цей виклик print їх не опрацьовує. Для n = 0 цикл не виконується.

Що передається насправді

У виклику print(myArray, 5) ім’я звичайного масиву перетворюється на вказівник на його перший елемент. Цей вказівник отримує параметр numbers. Сам вказівник передається за значенням, а елементи масиву не копіюються.

Для параметра функції ці два записи означають той самий тип:

void print(int numbers[], int n);
void print(int *numbers, int n);

Це два способи записати оголошення тієї самої функції, а не дві різні функції. Для основного прикладу обираємо запис із [].

Число в квадратних дужках параметра, наприклад int numbers[5], теж не передає функції довжину й не гарантує перевірку розміру. Тому довжину в цьому способі передаємо окремо.

Чому numbers[i] працює, якщо numbers є вказівником?

Для вбудованих масивів і вказівників C++ має операцію індексування. Це не перевантаження оператора.

numbers[i]  // те саме звернення, що *(numbers + i)

Для роботи з масивом залишаємо зрозумілий запис numbers[i]. Переходити до арифметики вказівників тут не потрібно.

Додатково: якщо функція лише читає
void print(const int numbers[], int n);

const забороняє цій функції змінювати елементи через параметр numbers. Для повного варіанта достатньо додати const до параметра в описі print. Це корисно для функцій виведення; спочатку можна опрацювати основний приклад без const.

Існують інші способи передавати набори даних, але на цій сторінці розглядаємо саме звичайний масив і параметр-вказівник.

Перевір себе

Навіщо передавати n окремо?

Параметр-вказівник у цьому способі не зберігає кількість елементів масиву.

Що передаємо: myArray чи myArray[5]?

myArray. У нашому масиві myArray[5] не існує; це було б зверненням за межі.

Чи змінює print(myArray, 3) розмір масиву?

Ні. Він опрацьовує лише перші три елементи.

Що станеться з myArray[0] після setFirst(myArray, 5)?

Він дорівнюватиме 9, бо функція працює з початковими елементами.

Чому i < n, а не i <= n?

Для n елементів потрібні індекси від 0 до n − 1. Індекс n не входить до цього діапазону.

Чи створює параметр int numbers[] окрему копію всього масиву?

Ні. У параметрі це запис вказівника на елементи.