Вчимо програму запам’ятовувати відповідь «так» або «ні»
Числа: 3, 8, 5
Є хоча б одне непарне? Так
Усі числа непарні? Ні
Одні й ті самі числа, але різні запитання
Змінна bool зберігає два значення
true: істина, «так».
false: хиба, «ні».
Таку змінну часто називають ознакою або прапорцем. Вона допомагає запам’ятати факт, який ми виявили під час перебору чисел.
bool found = false; // поки нічого не знайшли
found = true; // запам’ятали, що знайшли
Назву обираємо за змістом: found означає «знайдено», allOdd означає «усі непарні».
У прикладах цієї сторінки вводимо n > 0 і рівно n цілих чисел.
Від кількості до відповіді «так» чи «ні»
Спочатку пригадаємо підрахунок
Для введення 6 і чисел 1 3 2 4 3 9 результат: 4.
int n, a, k = 0;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 != 0) {
k++;
}
}
cout << k;
Повна програма
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int n, a, k = 0;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 != 0) {
k++;
}
}
cout << k;
return 0;
}
За лічильником k теж можна відповісти: хоча б одне непарне є, якщо k > 0; всі непарні, якщо k == n. Коли потрібне лише «так» чи «ні», зручно використати змінну типу bool.
Чи є хоча б одне непарне число
Починаємо з false: непарного ще не знайшли. Знайшли непарне: записуємо true. Парні числа вже не скасовують знахідку.
int n, a;
bool found = false;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 != 0) {
found = true;
}
}
if (found) {
cout << "yes";
} else {
cout << "no";
}
Повна програма
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int n, a;
bool found = false;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 != 0) {
found = true;
}
}
if (found) {
cout << "yes";
} else {
cout << "no";
}
return 0;
}
Чи всі числа непарні
Починаємо з true: порушень ще немає. Знайшли парне число: записуємо false. Наступні непарні числа вже не виправлять це порушення.
int n, a;
bool allOdd = true;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 == 0) {
allOdd = false;
}
}
if (allOdd) {
cout << "yes";
} else {
cout << "no";
}
Повна програма
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
int n, a;
bool allOdd = true;
cin >> n;
for (int i = 1; i <= n; i++) {
cin >> a;
if (a % 2 == 0) {
allOdd = false;
}
}
if (allOdd) {
cout << "yes";
} else {
cout << "no";
}
return 0;
}
Перевірка a % 2 != 0 працює і для від’ємних непарних чисел. Наприклад, -3 % 2 дорівнює −1, а не 1. Нуль є парним числом.
Шукаємо підтвердження або порушення
Хоча б одне?
Починаємо з false.
Шукаємо підтвердження: непарне число.
Знайшли → true. Далі залишаємо true.
Всі?
Починаємо з true.
Шукаємо порушення: парне число.
Знайшли → false. Далі залишаємо false.
Це правило саме для наших перевірок «існує хоча б одне» та «всі». Логічні змінні в інших алгоритмах можуть змінюватися багато разів.
Послідовність
Непарних
Хоча б одне непарне?
Всі непарні?
8 2 6 4 8
0
no
no
1 6 8 4
1
yes
no
1 3 2 4 3 9
4
yes
no
1 3 5 7 9 3
6
yes
yes
Дві ознаки для однієї послідовності
Одне натискання обробляє одне число. Подивись, як ознаки запам’ятовують результат і чому наступне число не завжди його змінює.
Хоча б одне непарне?
false
Усі непарні?
true
Не загуби знайдений факт
Не скидай ознаку після кожного числа
// Для пошуку хоча б одного непарного це помилка:
if (a % 2 != 0) {
found = true;
} else {
found = false;
}
Цей фрагмент запам’ятає лише парність останнього числа. Наприклад, для 3 і 8 у кінці отримаємо false, хоча непарне число вже було. У нашому правильному способі гілка else тут не потрібна.
Присвоювання й порівняння
found = true; присвоює значення.
found == true перевіряє значення.
if (found) є коротким записом if (found == true).
if (!found) означає if (found == false).
Початкове значення задаємо перед циклом, а остаточну відповідь виводимо після нього. Навіть якщо відповідь уже зрозуміла, у цих прикладах продовжуємо введення до кінця, щоб прочитати всі n чисел.
Для «всі додатні» нуль теж порушує умову
Потрібно шукати числа a <= 0, а не лише від’ємні.
Варіанти для самостійної роботи
Збережено по два пункти в кожному варіанті. Вводь додатну кількість n. Значення b для перевірки кратності має бути ненульовим; межі x ≤ y включено.
Як тлумачити цифри й межі у варіантах
Однозначні цілі числа: від −9 до 9 включно. Для кількості цифр та закінчення числа знак мінус не враховуємо. Наприклад, −12 є двозначним і закінчується цифрою 2. «Закінчується на 00» означає, що останні дві цифри запису саме 00: це, наприклад, 100 або −200, але не 0.
Для звичайних невеликих цілих чисел спочатку можна отримати додатне значення:
int t = a;
if (t < 0) {
t = -t;
}
// Далі перевіряємо цифри t, наприклад t % 10 == 2
Умова t >= 100 && t % 100 == 0 перевіряє закінчення 00. Для двозначних чисел цифри отримуємо як t / 10 і t % 10. Не забувай спочатку перевірити кількість цифр.