C++ / Двовимірні масиви

Застосовуємо таблиці в математиці

Два рівняння.
Дві невідомі.

Записуємо систему у вигляді таблиці й розв’язуємо її методом Гаусса на одному зрозумілому прикладі.

C++20. Знайомий вектор векторів, тип double та функція з auto&.

Розібрати розв’язання по кроках ↓
01

Два рівняння, дві невідомі

Застосуємо знайому таблицю до математичної задачі. Потрібно знайти такі x та y, які одночасно підходять до обох рівнянь.

2x + 3y = 8
−x + 2y = 3

У таблиці зберігатимемо лише числа: коефіцієнт біля x, коефіцієнт біля y та число праворуч від знака рівності.

Таблиця коефіцієнтів із правими частинами
РівнянняБіля xБіля yПрава частина
Перше238
Друге−123
C++20
vector<vector<double>> a = {
    {2, 3, 8},
    {-1, 2, 3}
};

Це розширена матриця: два рядки та три стовпці. Тип double потрібен, бо під час обчислень можуть з’являтися дробові числа.

02

Метод Гаусса: прибираємо одну невідому

Ідея проста: перетворимо друге рівняння так, щоб у ньому залишилася лише y. Потім знайдемо y і повернемося до першого рівняння за x.

Прямий хід: прибираємо x із другого рівняння. Зворотний хід: спочатку знаходимо y, потім x.

Можна поміняти рівняння місцями або додати до одного рівняння інше, помножене на число. Важливо змінювати і ліву, і праву частини рівняння.

03

Одна програма для системи 2 × 2

Програма виконує ті самі кроки. Вона працює із двома рівняннями та двома невідомими. Почни з наведених коефіцієнтів і порівняй результат із ручним розв’язанням.

Відкрити повну програму для C++20
C++20
#include <iostream>
#include <vector>
#include <cmath>
using namespace std;

bool solveSystem(auto& a, double& x, double& y) {
    const double EPS = 1e-9;

    // Якщо перший коефіцієнт нульовий, міняємо рядки
    if (abs(a[0][0]) < EPS) {
        for (int j = 0; j < 3; j++) {
            double temp = a[0][j];
            a[0][j] = a[1][j];
            a[1][j] = temp;
        }
    }
    if (abs(a[0][0]) < EPS) return false;

    // Прямий хід: прибираємо x із другого рівняння
    double factor = a[1][0] / a[0][0];
    for (int j = 1; j < 3; j++) {
        a[1][j] -= factor * a[0][j];
    }
    a[1][0] = 0;
    if (abs(a[1][1]) < EPS) return false;

    // Зворотний хід: спочатку y, потім x
    y = a[1][2] / a[1][1];
    x = (a[0][2] - a[0][1] * y) / a[0][0];
    return true;
}

int main() {
    // У кожному рядку: коефіцієнт x, коефіцієнт y, права частина
    vector<vector<double>> a = {
        {2, 3, 8},
        {-1, 2, 3}
    };
    double x = 0, y = 0;
    if (solveSystem(a, x, y)) {
        cout << "x = " << x << '\n';
        cout << "y = " << y << '\n';
    } else {
        cout << "Check the system: a divisor is zero or too small\n";
    }
    return 0;
}

Очікуваний результат: x = 1, y = 2.

  • auto& a дозволяє функції перетворювати таблицю коефіцієнтів.
  • double& x та double& y дозволяють записати обидві відповіді у змінні в main.
  • factor указує, яку частину першого рядка віднімаємо від другого.
  • Якщо перший коефіцієнт дорівнює нулю, пробуємо поміняти рядки місцями.
Навіщо перевіряти ділення?

На нуль ділити не можна. Функція abs() знаходить модуль числа. Запис 1e-9 означає 0,000000001. У цьому навчальному прикладі число з меншим модулем вважаємо занадто малим для ділення.

Якщо функція повертає false, програма повідомляє: Check the system: a divisor is zero or too small. Це означає «Перевір систему: дільник нульовий або надто малий».

Така перевірка не визначає окремо, чи розв’язків немає, чи їх безліч. Ці випадки потребують додаткового аналізу. Обчислення з double можуть мати похибку округлення.

04

Додатково: інший спосіб для тієї самої системи

Коротко про метод Крамера

Для таблиці 2 × 2 обчислюємо визначник: добуток чисел головної діагоналі мінус добуток чисел побічної діагоналі.

Що обчислюємоДії для нашої системи
D: початкові коефіцієнти2 · 2 − 3 · (−1) = 7
Dₓ: стовпець x замінено правими частинами8 · 2 − 3 · 3 = 7
Dᵧ: стовпець y замінено правими частинами2 · 3 − 8 · (−1) = 14

Знаходимо x = Dₓ / D = 7 / 7 = 1, y = Dᵧ / D = 14 / 7 = 2.

Ці формули дають єдиний розв’язок, якщо D ≠ 0. Якщо D = 0, ділити на D не можна: потрібне окреме дослідження системи.
05

Перевір відповідь і спробуй самостійно

Підставимо знайдені числа в початкові рівняння:

2 · 1 + 3 · 2 = 8 ✓
−1 + 2 · 2 = 3 ✓

Обидві рівності правильні, отже пара x = 1, y = 2 підходить.

  1. Розв’яжи вручну систему x + y = 5, x − y = 1.
  2. Запиши її коефіцієнти в таблицю 2 × 3, заміни ними дані в програмі та порівняй результат.
  3. Спробуй систему 2x + y = 7, x + y = 5. Обов’язково підстав знайдену пару в обидва рівняння.
Головне в цьому уроці: зрозуміти, як рівняння записуються в таблицю і як усунення однієї невідомої допомагає знайти обидві.